Субота, 9 квітня 2011 р.

Переїзд!

Давно вже нічого не писала в цьому блозі. Не було ні часу, ні натхнення на об'ємні пости. А коротенькі мені здавалися не вартими уваги. Щоправда, кілька днів тому засумувала за своїм закинутим блогом, передивилась його і вирішила повернутись до блоггінгу. 
Поверення відбудеться на новій платформі - дуже вже мені захотілося мати стенделоун. На додачу, усвідомлення того, що я самотужки прикрутила домен до хостингу, встановила Вордпрес і все це (як не дивно!) працює, приємно тішить моє самолюбство.
Спочатку були думки імпортувати Блогпостівські статті до нового блогу. Але оскільки це мені не вдалося (тут самолюбство побігло ховатися в далекий куток), то вирішила почати з чистої сторінки.
Тепер пости будуть лаконічнішими, відкритішими (принаймні, так мені хотілося б). А ще сподіваюсь, що виходитимуть вони частіше. Не сумнівайтесь - випадкових думок, які хочеться оприлюднити у мене в голові чимало.
Тому всіх, хто має інтерес до моєї писанини, запрошую на http://lelyakh.pp.ua/!
Побачимося там! ;) 

Вівторок, 25 травня 2010 р.

Трошки bossa nova :)


Писати зараз довгі дописи нема можливості, а хорошою музикою поділитися кортить. Тому пропоную до вашої уваги творчість Марії Ріти (Maria Rita), чудової бразильської співачки. Її пісні завжди настроюють мене на сонячний, позитивний і романтичний лад. 
З альбому "Maria Rita" (2003) я найбільше люблю "Dos Gardenias", "Veja Bem Meu Bem" та "Cupido". 

Альбомом "Segundo" (2005), нажаль, поділитись не маю можливості. А от із "Samba Meu" (2007) просто обожнюю "Cria." :)
 


Сподіваюсь, Марія Ріта подарує вам такий же гарний настрій, як вона дарує мені ось уже 4 роки. :)

Неділя, 16 травня 2010 р.

Євробачення-2010: чим далі, тим гірше

Травень у розпалі, а отже наближається фінал вже п'ятдесят якогось-там щорічного конкурсу Євробачення - пора слухати заявлені цьогоріч пісні і робити ставки на те, за ким же буде перемога 29 травня у Осло.
Що я вам скажу - ледве дослухала цьогорічний збірник із піснями учасників, настільки нудним він видався. Причина в тому, що більшість пісень мають один (або кілька) із перелічених далі недоліків:
  1. примітивна лірика (і я маю на увазі просто-таки "геніальні" рими на кшталт "forever - ever")
  2. примітивне аранжування (банальний "тиц-тиц" дратує навіть тоді, коли голос у конкурсанта явно є) 
  3. намагання багатьох конкурсантів викричати власні голосові зв'язки у спробі показати, який же у них сильний голос (ми розуміємо, голос у вас є, але навіщо ж кричати у приспіві так, що слухач миттєво просинається від щойно нагнаного куплетом "мєдляка" спокійного сну!)
В результаті, складається враження, що всі біль-менш талановиті композитори та поети Європи просто вимерли, бо музична картина цьогорічного конкурсу маловтішна. Хоча, якщо бути терплячим, то на збірнику Євробачення можна знайти кілька пісень які хоча б мають шанс запам'ятатися. Вам я пропоную сьогодні абсолютно суб'єктивну підбірку таких пісень: вони залишили у мене хоч якісь спогади (правда, з різних причин). Почнемо! =)

Пісня німецької виконавиці хоч і страждає першим із перелічених недоліків, зате радує оригінальною (на фоні інших) манерою виконання - мені нагадало Лілі Аллен. 

 

Литовська пісня теж виділяється оригінальністю виконання і загальним позитивним настроєм, який вона несе. =)

 

Конкурсна заявка Іспанії цьогоріч не має великих шансів на суперуспіх - тут просто не можна не запам'ятати русявого кучерявого хлопця з темою цирку.


Також сумніваюсь, що переможе Франція, але у них в 2010 непоганий танцювальний трек - якраз щоб закинути в плеєр на літо!


По "танцювальності" з французами змагаються греки. Плюс традиційні для них елементи національних мотивів - і оце їхнє "Опа" уже не вилетить у вас із голови (хоча пісня звичайно до шедевру не дотягує). Та й солісту явно не вистачає драйву, якого вимагає ця пісня.

 

Що стосується національних мотивів, то цього року тут позитивно "відмітилась" Вірменія. Все у них, здається, добре, але фраза "apricot stone" у тексті дещо мене насторожує. Воно то й ніби правильно (так називати кісточку), але слово "камінь" в контекті звучить якось недоречно. Але то я вже прискіпуюсь. =)


Хороша з точки зору фольк-мотивів і словацька пісня (хоча відеоряд і постановка номера могли б бути кращими).


Ну і до потенційних переможців. Єдина пісня цьогорічна повільна пісня, яка не змусила мене позіхати - це ізраїльська Milim у виконанні Harel Skaat. Дуже сподобалась! 


І ще дуже-дуже хороша пісня представника Бельгії: Tom Dice - Me And My Guitar. Щиро бажаю саме цьому виконавцю перемогти, бо у нього по-справжньому якісний достойний трек!


І наостанок - для неймовірно веселого закінчення вихідних - найжахливіша пісня Євробачення-2010. Якби в Румунії були рагу.лі, то ця пісня (і кліп) стали б найціннішими експонатами колекції. Тут у нас і примітивний текст (не можу стримати сміху кожен раз, коли чую), і переобтяжене розмаїттям ефектів аранжування, і неймовірно претензійна постановка! Дивіться і подовжуйте собі життя! А ще діліться своїми враженнями від цьогорічних заявок на конкурс! Гарного наступного робочого тижня!

 

P.S. А українська пісня, хоч і з достатньо голосистою виконавицею, мені здається просто нудною. Ось так. 

Неділя, 25 квітня 2010 р.

Про кіно. Знову.

Сьогодні хочу поділитися останніми кіноспостереженнями, тим більше, що згадати є про що. І розповідати я буду лише про позитивні фільми - такі, що залишають після себе легку піднесеність змішану або з радістю, або зі світлою меланхолією.
Так от, після перегляду "An Education" я переконалась, що Кері Малліган не дарма отримала БАФТУ і номінацію на Оскар. Вона просто чудово справилась зі своєю роллю слухняної дівчини, яка пізнає невідому їй сторону життя під впливом старшого залицяльника. У 16 років ми всі робимо помилки, їх припускається і героїня, якій, на щастя, все ж вистачає здорового ґлузду, аби зробити правильний вибір і здобути освіту. Загалом, у цьому фільмі ви побачите багато чудових речей: акторський склад, сценарій, атмосфера 60-х (в тому числі і завдяки просто класним костюмам), можливість винести для себе якийсь життєвий урок. "An Education" - це хороша життєва історія, реалістичність якої робить її близькою глядачу.
"(500) Days of Summer", це, як і казали автори не історія кохання, а історія про кохання. Говорити про нього нема сенсу - треба дивитись. Хороший і надзвичайно атмосферний фільм про те, що кожні стосунки, не залежно від того, як вони закінчуються, дають нам можливість навчитися чомусь новому, вдосконалити свою особистість. А ще про те, що все, що не робиться - на краще! 
Нарешті переглянула "The Young Victoria". А наступного дня подивилася знову. І скоро ще раз передивлюсь. Просто це надзвичайно милий зворушливий фільм, який неможливо дивитись без усмішки замилування. Нехай він і не в усьому відповідає історичним фактам, але залишає по собі лише приємні емоції. А якщо комусь захочеться більш точної передачі фактів про королеву Вікторію та принца Альберта, то варто дивитись "Victoria & Albert" - теж хороший міні-серіал, але з достовірнішим сценарієм.
"Julie & Julia" мені дуже сподобалось. Я взагалі люблю фільми на кулінарну тематику. Меріл Стріп як завжди на висоті. Та й Емі Едамс приємно нарешті бачити не в амплуа дурненької наївної красуні. Сюжет надзвичайно цікавий, знято красиво й настільки апетитно, що одразу після перегляду виникає нестримне бажання побігти на кухню й одразу почати опановувати мистецтво французького куховарства за Джулією Чайлд. Дуже хороший фільм про те, що власні мрії ми здійснюємо своїми руками. А якщо при цьому маємо підтримку рідних та близьких, то ніхто й ніщо не зупинить нас на шляху до успіху.

Такий-от пост про позитивне кіно вийшов у мене сьогодні. Якщо ж вам хочеться цими днями чогось більш драматичного, то можу порекомендувати біографічний міні серіал "Napoléon" про життя самі розумієте кого; романтичну драму "The Piano" - історію німої жінки, виданої заміж поштою, яка майстено висловлювала свої емоції з допомогою фортепіано; та "Sonnenschein" - сагу про нелегку долю кількох поколінь сім'ї угорських євреїв на фоні бурхливих історичних подій (тут Рейф Файнс аж у 3 ролях!).


А ви щось зі згаданого мною дивились? Якщо так, то буду рада почути ваші враження. А якщо ні, то бажаю приємного перегляду!

Середа, 14 квітня 2010 р.

Серіальне

   
Давно не писала нічого до блогу, але тепер, коли сесія сайже позаду а проекти успішно здані, є час заповнити прогалини. Почну з нових для мене серіалів, які допомагали відпочити після напружених днів.
Думаю, той факт, що я з нетерпінням чекаю кожної серії вже 6-го сезону мегапопулярного в США "Офісу" говорить сам за себе. "The Office" я почала дивитися з подачі своєї американської "host mom" Поли. Чесно кажучи, переглянувши першу серію цього mockumentary (псевдодокументального фільму), я подумала, що він скоріше дивний, ніж смішний. Тому захоплення Поли здалося мені незрозумілим. Але я дівчина наполеглива, тому додивилась сезон до кінця, і "підсіла" на серіал.
Чесно кажучи, слідкувати за роботою маленького офісу компанії, що виготовляє та продає папір, неймовірно весело. А ще, вивчаючи в університеті Organizational Behavior та HRM, я на кожній парі подумки зверталась до серіалу, знаходячи в ньому приклади тих ситуацій, які обговорювались в аудиторії. Так що менеджерам дивитись цей серіал просто-таки необхідно, адже Майкл Скотт - це ходяча енциклопедія шкідливих порад в усьому, що стосується управління.

Про "Cougar Town" (у нашому прокаті "Місто хижачок") я вичитала на якомусь сайті, і цікавість змусила мене подивитися на Кортні Кокс, бо востаннє я бачила її в "Друзях". Маю зізнатись, мені сподобався цей легкий веселий серіал. Глядачі слідкують за життям головної героїні Джулз після розлучення, за нюансами, які виникають у неї, коли вона будує стосунки з сином, друзями, і новими чоловіками. Вам має сподобатись, бо це неймовірно смішно!

Про "Доктора Хто" я чула неодноразово, і моя цікавість знову ж таки, посприяла тому, що я вирішила переглянути серіал, що став у Британії культовим. Правда, мене просто таки приголомшив той факт, що "Doctor Who" почали транслювати ще в 1963 році. Не знайшовши у собі достатньо ентузіазму, аби дивитися усе спочатку, я почала з 9-го Доктора Крістофера Еккелстона і, відповідно, першого сезону відновленої версії, що побачила світ у 2005.
Для тих хто не в курсі, Доктор - останній з Таймлордів. Він подорожує у просторі і часі у своєму космічному кораблі під назвою ТАРДІС. У подорожах в минуле та майбутнє (а також на різні планети) його супроводжують компаньойонки. Звичайно, у кожній серії він рятує людство (а іноді й інші раси) від нападів недоброзичливих прибульців, що тільки й мріють про панівне становище в цілому Всесвіті! Це такий-собі сай-фай серіал з елементами то комедії, то драми.
Так от, після 2-3 серій перегляду я знову ж таки була здивована: ні, ну що люди з усього світу знаходять у оцьому - для сай-фаю якісь дешеві ефекти, для комедії замало гумору, а монстри ще й такі відразливі. Правда, потім трохи втягнулася, і перший сезон до кінця додивилась. Перспектива побачити 10-го Доктора в другому сезоні вселила в мене надію на те, що наступні серії можуть бути кращими. І дійсно, Девід Теннант, зробив "Доктора" набагато цікавішим - я швидко дійшла до кінця 4-го сезону, а Девід заробив собі нову прихильницю.
Маю сказати, що пан Теннант поставив планку настільки високо, що лояльні глядачі (до яких приєдналась і я), хвилювались, чи впорається Метт Сміт з роллю 11-го Доктора. І після перегляду пеших двох серій 5-го сезону маю сказати, що він вправляється на відмінно. А нова компаньйонка - Емі - теж дівчина "з перчинкою". Та й взагалі, в останньому сезоні помітна і зміна продюсера, і сценариста - серіал, схоже, виходить на новий рівень.
Не берусь судити, чи вам сподобається "Доктор Хто". Я от з нетерпінням чекаю виходу нових серій. Якщо самі зберетесь подивитись на пробу, то перегляньте кілька епізодів з Девідом Теннатом. Цей актор вразив мене настільки, що я тепер збираюсь слідкувати за його кар'єрою, і навіть вводжу новий тег у блозі. =)

А ви, читачі, щось зі згаданого вище дивились? Які враження?

Четвер, 18 лютого 2010 р.

Jeanne La Romantique


Послухайте "Jeanne La Romantique" (а краще в хорошій якості) - цей альбом цілий день звучить у мене на повторі. Натрапила випадково, але дуже вражена. Інформації про цей мюзикл мало. Але точно буду шукати дискографію композитора Saint-Preux. А ще шкода, що відео немає.




Мені особливо припали до душі "Le Maître des Réseaux", "Le Message", "Mon Coeur Balance", "Je Veux Chanter Pour La Vie" та "Baisser les Armes". А вам?